Власні мистецькі підсумки 2010

Потихеньку закінчується 2010 рік з усіма його позитивними і негативними моментами. Настав час підводити підсумки. Пропоную мої власні роздуми про те, що найбільше мене вразило з українського мистецтва у 2010 році.

На жаль, у цьому році я не мав змоги подивитися українські вистави чи українське кіно (хоча на фестивалі у Каннах приємною несподіванкою стала демонстрація фільму «My joy», українського режисера Сергія Лозниці), тому почну з музики.

Подія 2010 – це новий альбом Океану Ельзи «DolceVita». Альбом гурту вийшов під гаслом боротьби проти аудіопіратства. Музика більшості пісень суттєво відрізняється від ранніх альбомів, але навряд чи в кращу сторону. Але тексти пісень продовжують чіпляти за живе. Мене найбільше вразили можливо проста, але чуттєво-актуальна «На лінії вогню» (до того ж, дуже красивий і зворушливий кліп) та «Ще один день», що нагадує кращі зразки французького шансону і ассоціюється з Монмартром/Андріївським узвозом при заході сонця. 

Ще одне відкриття – альбом "Театр темних пелюсток" Холодного Сонця. Хоча альбом вийшов не 2010 року, але лише тепер я мав змогу насолоджуватися кліпами Холодного Сонця на YouTube. У театрі темних пелюсток красивий мелодійний рок поєднується з надзвичайно вишуканою глибокою інтимною лірикою. Хоча в цьому альбомі чути більше «електроніки», вона тільки додає чуттєвого шарму.

Стосовно української літератури, вперше у мене немає розчарувань. Серед новинок 2010 року слід відзначити "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко. Багато людей, котрі не читали цей роман, стверджують, що нова книга Забужко про УПА. Насправді, це не зовсім так, адже нова книга – це забуті й покинуті секрети історії України 1947-2004 років, що передаються з покоління у покоління підсвідомими шляхами. Авторка чудово входить у роль повстанців, журналістки, народного депутата, львівського інтелігента, зацькованих та аморальних селян, секретутки, офіцера КДБ-СБУ ітп, менталітет котрих є частинкою нашої історії. Це один з найоригінальніших творів однієї з найоригінальніших письменниць.   

Василь Шкляр надзвичайно вразив романом «Чорний ворон». Він працював над цим твором 13 років. Пошуки в архівах спецслужб, розмови з очевидцями тих подій та вишуканий фірмовий стиль Шкляра створили гостросюжетно-романтичний історичний шедевр. У творі йдеться про дії національно-визвольного руху центральної і східної України проти радянської окупації у 20-х роках минулого століття. Василь Шкляр чудово описує криваві бої та пристрасне кохання.

Завдяки Михайлу Слабошпицькому, лише у 2010 році я дізнався про Марію Башкірцеву. Марія Башкірцева – талановита українська художниця, що народилася на Полтавщині, а померла в Парижі. За своє коротке життя вона встигла намалювати шедеври та написати щоденник, де Марія пише власні роздуми, показує невпинну жагу до слави та передрікає власну смерть. Книга Михайла Слабошпицького присвячена життю та творчості Башкірцевої, де чудово описується її епоха.У красивому виданні безліч красивих фото.    

Чергове відкриття - книга Олеся Ільченко «Місто з химерами». Це надзвичайно цікава книга про Київ і його загадки. У творі яскраво і дуже вичерпно описується дореволюційна епоха у Києві, життя, таємниці та шедеври архітектора Городецького. Читач буде захоплений різними легендами, загадковими і непомітними місцями Києва та інтригою щодо таємниці про містичний трикутник.  

Ще однією зворушливою книгою про Київ є «Прибуткові будинки Києва» Дмитра Малакова. На зламі ХІХ-ХХ століть, Київ був одним з найприбутковіших міст. Чималу роль у цьому зіграло спорудження прибуткових будинків, де люди винаймали квартири за відповідну платню господареві. Книга Малакова присвячена історії, архітектурі і особливостям побуту у прибуткових будинках Києва від їхнього спорудження до занепаду. Аналізуються також причини занепаду (революція, комунальні квартири, війна, цінності споживчого суспільства). Це все доповнює унікальний фотоматеріал.

 P.S. Я висловив власну точку зору. Пропоную авторам Сумно також створити власні підсумки мистецьких подій і новинок 2010 року.