Мистецькі підсумки 2011
Я продовжую власностворену традицію і описую українські мистецькі події і речі, які вразили мене протягом року. На жаль, на Україні мені довелося бути лише одного разу на Великдень, тому я не надто обізнаний у сфері театру у кіно. Музичні відкриття: альбом гурту Скай – «!». Цього року Тернопільський гурт святкував свій 10-річний ювілей і радував прихильників потужними концертами. Моєю улюбленою і актуальною піснею є «Далеко».
Океан Ельзи приємно порадував концертами на теренах колишнього Радянського Союзу. Кліп «Airplane» є приємним демо для прийдешнього альбому.
У році, що минає, з’явилася інформація що Друга ріка минає. Однак хлопці продовжують чарувати новими піснями та красивими кліпами. Романтично-жорстокий кліп на пісню «Ти зі мною? Я здаюсь!» створено у кращих традиціях кліпів Мілен Фармер, а пісня «Незнайомка» власне спонукала мене до подорожі у Швецію. Також Друга ріка записали дуже якісний дует з турецьким рок-гуртом Mor ve Ötesi – Світ на різних берегах.
Рік 2011 знову приємно вразив мене книжковими новинками. Подія року – проза від Ліни Костенко у "Записках українського самашедшего". Після тривалого мовчання, немов грім серед ясного неба, видатна поетеса видає прозову книгу. У записках показано роздуми від імені середньостатистичного киянина про проблеми у суспільстві й політичному житті. Щоб вийти зі стану ретроградної амнезії («Що минулося – те забулося») головний герой записує всі деталі, що сталися наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть в Україні і світі. Події порівнюються з творчістю Гоголя та Булгакова. Навіть якщо ця книга була б актуальнішою одразу після помаранчевої революції, вона не втрачає цікавість і оригінальність у сьогоденні. Іноді навіть неможливо уявити, що це пише вісімдесятилітня жінка.
У 2011 нарешті в незалежній Україні вперше вийшла збірка віршів Ліни Костенко. Упорядковувала їх дочка письменниці. Надзвичайно чуттєві та милозвучні плоди творчості Ліни Костенко про природу, Чорнобильську зону, буття поета у інформатизованому суспільстві і про кохання, створено у формі 4 пір року. До збірки увійшло чимало вперше виданих віршів. Видання дуже красиво оформлене ілюстраціями Сергія Якутовича і в ньому є приємний сюрприз – аудіодиск з записами читання віршів Ліни Костенко під скрипку.
У цьому році було перевидано книгу Юрія Винничука «Груші в тісті». Це дуже хороша збірка оповідань про Львівську богему, їхні розваги, особливості, пиятики. Автор з властивою іронічністю та пікантністю згадує свої юні роки, ділиться мистецтвом споювання, а згодом годування панни, описує свої подорожі до Києва та закордон, зачаровує описами (нездійсненого) кохання.
2011 рік був позначений для мене незабутньою зустріччю з Сергієм Жаданом та відкриттям його нової книги «Ворошиловград». Після зникнення брата головний герой приїздить на АЗС, яка йому належить. З цієї миті з ним починають траплятися пригоди, актуальні для українського сьогодення. Герої з минулого дуже вдало контрастують з героями сучасного і сама книга – це конфлікт між минулим (безтурботні дитинство та юність, гра за чемпіонську команду «Меліоратор») і сьогоденням (спроби ведення власного бізнесу, рейдери що діють згідно програми розвитку регіону). Персонажі та місця роману нагадують атмосферу з комп’ютерної гри «СТАЛКЕР»: фермери й газовики, закинуті аеродроми і піонерські табори, поїзд-фантом. Ворошиловград використано не як місто, а як феномен-привид : цього міста вже немає, однак воно не відпускає.
На день святого Миколая я би хотів нову книгу Юрія Андруховича – "Лексикон інтимних міст", де письменник описує 11 міст. А на Новий рік я бі хотів книгу Петера Енглунда "Полтава". Про цю книгу я дізнався від Сашка Положинського. Розповідь про Полтавську битву було перекладено українською Ольгою Сенюк, котра свого часу познайомила дітлахів з казками Астрід Ліндгрен.