Я сиділа у маленькій паризькій кав'ярні саме тоді, як Боб презентував свою книжку і читав у голос шматки зі свого твору. я тоді ще не знала,що таке теє українське техно.Але, я внутрішньо відчула, що маю вивчити українську заради того, щоб прочитати той божествений твір заради якого людство тисячоліттями тягнуло своє безплідне їснування, і хоча моє жалюгідне французьке походження як бельмо на оці, і не дає повної можливості пірнути у вирій української ментально-культурної купи.Я її вівчила. і прочитала усе від Котляревського до Забужки, і зрозуміла,що Боб закумулював в собі всю українську літературу, щоб подарувати щось справді нове. і тепер я можу впевнено крикнути у вічність " НАХЕР ГЮГО,ЗОЛЯ, І ВСЯ ФРАНЦУЗЬКА КУЛЬТУРА КОТИСЬ ПІД ТРИ ЧОРТИ!!!А Я ПЕРЕЇДУ ЖИТИ В КИЇВ І САМА ДІЗНАЮСЬ ЯКИЙ У БОГДАНА ПЕРЧИК!!!"

Зоряночка, доситттьь звинувачувати Бобика. Усій літературній спільноті, від Кононовича до Neборака відомо, що Данко оргазмує на чистий папір, і з цього народжуються найкращі твори української літератури. Вони немов останній цвях у труні укр.суч.літу, який можна придати землі, і на погості якого прозростає неоукрсучліт, флагманом якого і є Образ. Він немов пісня калинова в техно обробці, немов червоне спіднє на мотузці,щоб сусіди заздрили і знали про сміливі наміри їхннього господаря, то хай і весь світ знає( а не лише мама Богдана),що в нас є чим пишатись. А ви сидіть і заздріть.

неправда! богданчик, абож бобик, один з найкращих авторів укр.суч.літу.
і може навіть посперечатись в майстерності з такими визнанами монстрами літературного слова як артем афян та ельга міра та гюнтер грасс. останнього разу мене так штирило від книжки, коли я читав майбутнього нобелівського лауреата курилко "подарок для"

Дереш не гівно, просто а невдячна особа. Хоч би Лавкрафту подякував, падлюка, за використаних персонажів.

Невдала утопія... хм. Чому невдала? Тому що ти не куриш "план"? Звідки така однобокість у висвітленні такого складного соціального явища як Християнія? Можливо, варто дивитись трохи далі власного носа, адже Християнія не обмежується "планом"? Адже це перш за все країна в країні, територія свободи, територія без дурних заборон, куди йдуть жити люди, яким не подобається нав'язаний Системою спосіб життя, які мали в дупі офісно-гамбургерний світогляд сучасної Європи, все це псевдодемократичне неопуританство, коли людина не має права на висловлення своїх думок, бо Система називає це нетолерантним. В Християнії кожен такий як є, а не такий, яким його хоче бачити Система. Ти ж називаєш християнців "планокурами", а саму Х. висвітлюєш як брудну атракцію для злодіїв, та чомусь не пишеш, що Х. є територією без зброї, важких наркотиків, автомобілів, що тут не крадуть і не гвалтують, не б'ються на вулицях. Світові потрібно більше таких Християній, більше вільнодумства і позитиву, і тоді, можливо, не буде терористів, ядерної зброї, поліцейських держав, неофашизму, футбольних хуліганів - усіх тих явищ, які є наслідком розумової деградації суспільства, в якому на першому місці гроші, а нормальні людські якості в глибокій дупі.

в париж тре їхать не по крижки… для цього є amazon, приміром.

Про зв'язок із Шевельовим було цікаво дізнатись, а ще цікавіше буде почитати листи!

Назву держави написано як "Уркаїна" 3 рази! Стьоб?

виїхати? не дочекаються

Є різні методи: всебічне висвітлення проблеми у ЗМІ, звернення до народних депутатів та депутатів Київради, страйки та мітинги, відкриті листи до влади та ЮНЕСКО, підтримка різних громадських організацій (наприклад "Збережи Старий Київ" або навіть "ФЕМЕН").
Головне не сидіти приречено склавши руки.

До теми складності.
Нещодавно зустріли Дереша на Подолі. Здавалося, розпечений липневий Київ - останнє місце, де можна очікувати його зустріти. Здивувалися. Але вже за хвилину зовсім не дивно і навіть якось природно було стояти посеред вулиці і розповідати Дерешу (з яким не бачилися сто років), звідки беруться ракові клітини, чому вони так багато діляться і як вони вмирають. І ці питання, звісно ж, не про біологію, а про процеси в сучасному суспільстві - це ж зовсім логічно, говорити про них з онкологами =))
Мабуть, це одна з особливостей Дереша - ніколи не знєш, про що він спитає тебе при наступній зустрічі. І коли вона станеться. І де.
P.S.: читати Дереша рекомендую ВСІМ. Комусь - щоб нічого не зрозуміти, а комусь - щоб зрозуміти сенс життя :)

То й не читайте! Кожному своє.
А корисне це, мабуть, кулінарні рецепти?:)))))

Сумно :(
Звісно, саме видання "коміксів" мені невідомо. Але судячи з коментарів свідків засвічених у статті, ясно одне: хтось любить Вітчизну, а хтось - уяву про неї.