Україна - зона культурного лиха. Вперед у минуле

Україна – зона культурного лиха

 Неопалювані бібліотеки, зотлілі музейні цінності, зачинені книгарні, екскаватори на історичних пам’ятках, бездомні художники, рейдерські атаки на галереї, розкрадені кіностудії, зруйновані кінотеатри, хмарочоси посеред історичних центрів, навала іноземного музичного кітчу…

 Через вищеперераховані фактори рівно 2 роки тому відбулися збори, присвячені ганебно-пригніченому і жалюгідному стану української культури. Серед присутніх було багато небайдужих людей: брати Капранови, Марія Матіос, Олесь Санін, родина Іллєнків, Олесь Доній, Елеонора Симонова... Усіх художників, акторів, режисерів, видавців і навіть політиків не перелічити. На зборах обговорювалися не тільки проблеми, обговорювалися реальні шляхи подолання культурного, архітектурного і навіть екологічного лиха. Резолюції публікувалися на сайті «Україна – зона культурного лиха». Наприклад:  заборона на перепрофілювання соціально-культурних та освітньо-наукових закладів; введення правильної видавничої політики (надавати пільгові кредити українським видавництвам та авторам, спонукати ЗМІ до інформування населення щодо нових україномовних книг) та відміна жорсткого оподаткування української книги; знесення пам’ятників українським поневолювачам і гнобителям; мораторій на забудову історичних центрів міст; створення повністю українського телеканалу або радіохвилі, де лунала б тільки українська музика усіх часів, жанрів та стилів, тощо.

 Окрім можливості повідомлення про культурне лихо, на сайті також створили список, куди можна було вносити імена тих людей, котрі паплюжать становище української культури.

 Навесні 2008 року відбулися збори української інтелігенції, але це швидше нагадувало піар та відхід від теми (особливо, коли Президент в черговий раз наголошував на необхідності вступу до НАТО). Влітку 2008 відбулася масштабна акція «7 природніх чудес України», а восени настала криза.

 А що тепер?

 Нині (особливо перед виборами) ситуація абсолютно БОМЖатська (Без Ознак Мистецького Життя). В Україні займатися мистецтвом не тільки не рентебально, а й небезпечно. Відбуваються побиття вільнодумців: художників, літераторів, активістів «Збережи старий Київ»; горять галереї; продовжують закриватися книгарні, вчиняються напади на книжкові презентації, забудовуються історичні місця і руйнуються архітектурні шедеври, викорінюються дерева, розкрадаються музеї (які залишаються без нормальної охорони)...

 Нам знову починають забороняти вільний вияв ідей і думок: комісія моралі намагається заборонити перегляд фільмів (наприклад, Бруно чи Хостели), намагається не дозволити нам слухати музику (наприклад, Скрябін – Мумій троль або Мертвий півень – Without you), намагається не дозволити читати книжку (наприклад, «Перламутрове порно» Ірени Карпи чи «Жінка його мрії» Олеся Уляненка). Нам намагаються не дозволити не тільки займатися мистецтвом, нам навіть намагаються заборонити споглядати красу оголеного тіла, трактуючи це порнографією (в есересер секса нє било, нєт і нє будєт!)

 В Україні панує жага до грошей, снобізм та споживчий спосіб життя...

 А що далі?

 Не слід чекати зміни, а точніше ротації влади. Слід продовжувати боротьбу проти безкультурщини та хамства!

 Не слід забувати ті часи, коли люди виходили на вулиці (5 років тому), бо їм набридло, що до них відносилися як до бидла і не прислухалися до потреб. Слід пам’ятати як в Києві небайдужі не дозволили закрити українське культурне торговельне містечко на Майдані,не дозволили закрити книгарню «Знання», не дозволили забудувати Пейзажну алею (зараз там пречудовий сквер з красивими скульптурами), а в розпал кризи театри були вщент заповнені.

 На перший погляд – це маленькі здобутки порівняно з масштабами культурного лиха, але це лише початок.

 Борімося – поборемо! Не втрачаймо віру, надію і любов до краси!